Трапеза любові під відкритим небом

икона рождество Богородицы
Рождество Пресвятой Богородицы

Свято Різдва Пресвятої Богородиці – це улюблене православне свято, християнське торжество, прославлення Пресвятої Богородиці та Її благочестивих батьків Іоакима і Анни, які вимолили у Бога величезний Дар для всього людства, сподобилися такої честі, як ніхто із земнородних.

Так, 21 вересня цього року, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці, намісник єдиної в Дніпропетровській єпархії чоловічої обителі – Самарського Свято-Миколаївського пустинного монастиря – архімандрит Досіфей (Савелов) за благословенням управляючого Дніпропетровською єпархією, митрополита Іринея, вперше за всю історію Української православної церкви звершив Божественну літургію під куполом Неба. Літургія була звершена з нагоди великого свята за проханням жителів села Підпільне Новомосковського району.

Цей день виявився сонячним, на небі не було жодної хмаринки і це додавало святковості. Для всіх нас цей день був особливим. Адже, в нашому житті ми вперше брали участь в Божественній літургії під відкритим небом. Майже не помітно було хвилювання нашого батюшки. Все те, що необхідно було для звершення літургії, було заздалегідь привезено і встановлено престол, аналой, ікони, свічі, євхаристичний набір, трапезний стіл та інше.

Божественна літургія звершувалася поблизу села Підпільне і саме на тому місці, на якому ще до часів радянської влади знаходився Свято-Троїцький храм та який потім безбожною владою був стертий з лиця землі. А зараз на цьому місці встановлено хрест і престол.

На святкове богослужіння зійшлося чимало людей. Були присутні люди з Підпільного, Тернівки, Спаського, Орловщини, Новомосковська, Дніпропетровська… Майже всі сповідалися і причащалися Святих Христових Тайн. І це додавало радості. Бо в цей час непростих випробувань люди засвідчили вірність Христу, єдність між собою та відповідно довіру архімандриту Досіфею.

Архімандрит Досіфей прийняв чернецтво у Києво-Печерській Лаврі та деякий час служив в Шаргородському чоловічому монастирі (Вінницька область). У Дніпропетровську єпархію був направлений у грудні 1995 року і був призначений намісником Самарської чоловічої обителі. До цього часу архімандрит Досіфей з любов’ю несе своє служіння Господу та веде неустанне піклування про спасіння ввірених йому духовних чад.

Після читання Святого Євангелія о. Досіфей звернувся до пастви зі словом проповіді на тему свята Різдва Пресвятої Богородиці. А далі за богослужінням була піднесена сугуба молитва про мир і єдність в Україні.

Майже на протязі всієї літургії найбільш воцерковлені віряни стояли на колінах. А після читання батюшкою євхаристичних молитов та при словах Спасителя «Сие есть Тело Мое», и «Сие есть Кровь Моя» вже неможливо було здержувати сльози. Це так було зворушливо.

Богослужіння проходило в єдиному руслі, молитовний потік був вознесений до самого Престолу Творця, а саме небо зійшло до нас і земний Єрусалим з’єднався з Небесним, а благодать Святаго Духа накрила всіх нас. Це так було відчутно! З нами був Сам Спаситель… Це був стан благодатного єднання з Богом, загального празднества для небесних і земних жителів одне причастя, одна радість, одна служба. Дійсно це була Трапеза Любові під відкритим небом! А ще й у підтвердження всього возгорілася в руках однієї жінки свіча, яка вже тривалий час не горіла, що додало ще більше благодатної радості.

Після відпусту архімандрит Досіфей привітав нас, присутніх, зі святом та з причастям Святих Таїн Христових та благословив нас. А потім всіх запросив до святкової трапези, яка приємно вразила всіх. На святковому столі було багато різних страв: і борщ, і смачненькі варенички, випічка та інше, що з любов’ю було приготовлено місцевими кухарочками.

А вже після трапези велася тривала невимушена відверта розмова вірян з батюшкою, які розташувалися просто на траві навколо нього. І було помітно їхню непідроблену довіру і сердечну любов до нього, що свідчило про взаємне розуміння і єднання. Яке важливе на даний час таке спілкування.

В сучасних умовах, коли над єдиною в Україні канонічною Українською Православною Церквою нависла серйозна загроза, ми, віряни, маємо відкрити для зацікавлених у цьому осіб одну просту істину у будь-якому випадку, у тому числі створення нової церковної структури. Ми залишимося у лоні своєї канонічної Церкви, не зрадимо своїх пастирів, за якими ми ідемо і яких любимо, не зрадимо нашу Церкву, в якій служили Господу наші батьки і діди та в якій наше покоління приймало хрещення Духом Святим. Ми хочемо, щоб наша віра залишалася незмінною, такою, яка вона була у наших батьків. Спаситель з нами, кого нам боятися.

Святу Церкву не можливо перемогти, бо це – тіло Христове. Сам Господь сказав «…врата ада не одолеют ея» (Мф. 16.18). Все християнське вчення побудовано на любові до Бога та ближніх. А де ж та любов у тих людей, які називають себе «православними» і які ставлять під загрозу єдине Православ’я? І чи є у них бажання бути причасними Трапези Господньої? Мабуть не читали вони Слово Боже, де Сам Христос сказав «всякое царство, разделившееся само в себе, опустеет, и дом, разделившийся сам в себе, падет» (Лук. 11.17). Хай не шукають Бога там, де Його нема, тому що це даремне витрачення часу і сил. Бог у любові, бо Він Сам є Любов.

Підкріплені духом та з найбагатшими спогадами ми поверталися додому, прославляючи Бога та Матір Божу за Їх піклування та особливу милість, з надією, що Милостивий Господь ще не раз сподобить нас побувати у тому святому місці, де за межами земного часу та в межах Вічної пам’яті невидимо для нас стоїть Свято-Троїцький храм та чекає вірних на Трапезу Любові під відкритим Небом.

р. Б. Олександра (Сіленко)

rss подпискаСледить за выходом новых статей на этом сайте

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и пользовательским соглашением

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и пользовательским соглашением.