Свято-покровский храм, с.Спасское, история храма, ч.1

Содержание:

  1. История храма, часть 1
  2. Спасское в 19 веке
  3. Свято-Покровский храм с 2001 года.

225-річчя освячення першого в
с. Спаському Свято-Вознесенського храму (не зберігся)
1789-2014

Слобода Спаська, на правому березі річки Кільчені, з численними жителями, при одноштатнім церковнім причті, знаходиться у Новомосковському повіті в першому окрузі.

свято-покровский храм село Спасское

Ягідний байрак був відомою запорозькою місциною з багатою і плодовитою рослинністю, красивими і живописними видами. В 1650р. у Ягідному байраці біля річки Кільчені розташувались відомі зимівники старих запорожців, які мали худобу, бджіл і ловили рибу.

1680 року під час влаштування московського військового табору, на козацькій Самарі, деякі запорожці переселилися у Ягідний яр, який у 1734-1775 роках отримав назву Самарська паланка.

1750 року відставний запорозький старшина Батуринського куреня Трохим Козинець побудував у Ягідному байраці землянки і мазанки і поселив у них своїх рідних і друзів. У 1760 році добре знали Трохима Козинця у новій Самарі (Новомосковську) на ярмарках і базарах за багатою продукцією. Він постачав азовському губернатору Черткову коней і спритних хлопців до них. Після руїни Січі, 1777 року Азовська канцелярія за клопотанням старого Козинця надала його зимівнику статус державної військової слободи Спасової і призначила його сина, Максима Козинця осадчим слободи. Згодом козака Гаврила Яковлєва Левченка призначено писарем Спаської сільської поліції. Вони, а також Іван Лимарів і Григорій Антонів Коніловський розпланували і збудували слободу за їхнім планом і збільшили таким чином населення.
За даними Азовської губернської канцелярії 1780 року слобода називалася Спасова і мала 357 мешканців (183 чоловіків і 175 жінок) (числа наведені за документом).

1782 року тут мешкало 395 осіб (210 чоловіків і 185 жінок). Було відчужено 120 десятин для церкви Вознесення Господня.

Козинець із Конеловським, як вибрані і уповноважені від Спаської громади опікуни церкви, 1 лютого 1788 подали преосвященному Амвросію Катеринославському клопотання, в якому писали: «У нашій слободі Спаській на сьогодні нараховується до 100 будинків і більше, а церкви немає, хоча є наміри її збудувати. На будівництво заготовлено достатньо матеріалів і грошей є 1500 рублів, уже домовились з майстром. На утримання майбутніх священників і церковнослужителів при цій церкві виділено 120 десятин землі. Для цього, Ваше Високопреосвященство, милостивий архіпастир, покірно просимо на закладення в показаній слободі Спаська церкви Вознесення Господнього дати своє архіпастирське благословення.»

Після розгляду цього клопотання, 22 лютого 1788р. у місті Синельникове був утверджений план виділеної землі під церкву. У додаток були надані довідки від преосвященного Амвросія Катеринославського з резолюцією від 7 лютого 1788р., на дозвіл побудування у державній слободі Спаській нової церкви Вознесіння Господнього. 14 лютого 1788р. був відправлений з Консисторії наказ про закладення Вознесенської церкви у слободі Спаській. А 8 травня 1788р. Павлоградський протоієрей Олексій Хандальєв, соборний по відповідному чиноположенню в державній слободі Спаській, освятив місце під церкву і поклав закладку на її будівництво. Доповіддю від 20 квітня 1789р. Павлоградське духовне Правління надало преосвященному Амвросію Катеринославському звістку, що закладена на будівництво у слободі Спаській дерев’яна Вознесенська церква добудована і виробничі роботи закінчені. Церковними речами і священним приладдям, іконами, книгами і дзвонами достатньо забезпечена і для посвячення готова. І тому Правління просило преосвященного дозволити освятити новобудову в слободі Спаській – Вознесенську церкву. На основі цього повідомлення преосвященний Амвросій Катеринославський резолюцією від 30 квітня 1789р. дозволив освятити нову церкву і благословив видати новий освячений антиминс. 30 травня 1789р. відправлений з Консисторії наказ про це.

храм село спасское13

 

2 липня 1789р. Павлоградський протоієрей Олексій Хандальєв соборний по відповідному церковному чиноположенню в слободі Спаській, освятив новозбудовану Вознесенську церкву і відкрив у ній богослужіння.

1886 року державна слобода Спаська була центром Спаської волості Новомосковського повіту. Тут мешкало 2412 особи, було 415 подвір’їв, волосне правління, православна церква, школа, магазин. Її положення означене на правому березі річки Кільчені.

Жителі села, багаті своїм історичним минулим, а назва його говорить і про глибоку віру засновників, які з давнини відвідували два храми, після Великої Вітчизняної війни був збудований третій. Всі святині були зруйновані в 1935, 1937 і 1960 роках ХХ сторіччя.

У «Довідниковій книзі Катеринославської єпархії за 1908 рік» збереглися свідчення тільки про один з цих храмів, збудованих у селі: «Церква збудована в 1789 році на кошти прихожан, дерев’яна, однопрестольна на честь Вознесення Господнього. Церковно-приходське попечительство з 1894 року. Школа грамоти (45 хлопчиків і 12 дівчаток). Кількість дворів в приході – 5743⁄4, кількість прихожан – 2299 чоловічої статі і 2208 жіночої.

Основний склад причта:

― священик Феоктист Василійович Зеленський (39 років);
― диякон Мокарій Стефанович Строцев (50 років);
― виконуючий обов’язки псаломщика Микола Никифорович
Попов (47 років);
― донька померлого протоієрея Євлампія Анан Щеглова
(56 років) і брат її Микола (50 років);
― просфорня Євдокія Щеглова;
― церковний староста, селянин Мойсей Дмитрович Кудлай
(47 років)»

Спогади прихожан та старих людей:

Дереза Онуфрій Гордійович, 1894р. нар.
Кушнір Яків Кузьмович, 1918р. нар.
Баранник Іван Іванович, 1914р. нар.
Лазуренко Семен Омелянович, 1922р. нар.
Оліфер Олексій Семенович, 1905р. нар.
Оліфер Мотря Григоріївна, 1907р. нар.
Онипченко Іван Матвійович, 1898р. нар.
Горб Анастасія Омелянівна, 1919р. нар.
Ігнатенко Михайло Зіновійович, 1919р. нар.

За спогадами прихожан, храм був однокупольний, розмальований золотою зіркою . Прихожани згадують, що в цій церкві служив священик — отець Федір Мойсейович Миронов.

У 1935 році храм зачинили, з колокольні скинули купол. У найближчий час церква була зруйнована, до цього вона слугувала народу близько 140 років. Її місцезнаходження було на території колгоспу ім. Мічуріна, де нині Будинок культури та майстерня.

 

rss подпискаСледить за выходом новых статей на этом сайте

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и пользовательским соглашением

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и пользовательским соглашением.