Престольный праздник на хуторе Губиниха

Свято Святої Трійці, або свято П’ятидесятниці – це улюблене православне свято, християнське торжество, прославлення Триєдиного Бога — Бога Отця, Бога Сина та Бога Святого Духа. А для жителів хутора Губиниха – це престольне свято. Адже, їхній храм названий на честь Святої Трійці. Так, 4 червня цього року, в день свята П’ятидесятниці в Свято-Троїцькому храмі хутора Губиниха настоятель храму ієрей Володимир Товт провів урочисту Божественну літургію з нагоди престольного свята.

Цей день виявився сонячним і це додавало святковості. А для настоятеля храму цей день був ще і особливим. Адже, в його настоятельському служінні це було перше престольне свято. Майже не помітно було його хвилювання. Посмішка не сходила з його обличчя, а сяючі очі свідчили про безмежну духовну радість, яка благодатним потоком виливалася на нас, присутніх у храмі.

Сам храм знаходиться в невеликій будівлі, але це ніяким чином не вплинуло на чисельність парафіян. На святкове богослужіння зійшлося чимало людей. Храм був прикрашений духмяними травами та зеленими вітками. Люди приходили з благоухаючими букетами різних квітів, що виглядало по-справжньому святково. Майже всі сповідалися і причащалися Святих Христових Тайн. І це додавало радості. Бо в цей час непростих випробувань люди засвідчили вірність Христу, єдність між собою та відповідно довіру новому настоятелю храму.

Ієрей Володимир Товт своє настоятельське служіння в цьому храмі став проводити з лютого цього року. Як до того часу, так і зараз він служить кліриком у храмі Сорока Севастійських мучеників м. Новомосковська. А перше своє церковне служіння він починав у храмі Священомученика Макарія в с.м.т. Ювілейне, де і прослужив дияконом 8 років.

А ще раніше, до церковного служіння, він 20 років працював викладачем у середній школі с. Спаське, що благотворно і вплинуло на його подальше духовне життя. Бо працювати з дітьми та виховувати їх – це велика місія перед Богом, бо діти – це наше майбутнє, і тому від них, та і від нас самих і залежить майбутнє нашої країни. Духовну освіту отець Володимир здобув, закінчивши Полтавську місіонерську духовну семінарію м. Комсомольська.

На даний час ієрей Володимир із сердечною любов’ю несе своє настоятельське служіння, як у нас кажуть, «на хуторах» та веде неустанне піклування про спасіння ввірених йому духовних чад, що не можливо було не помітити.

Після читання Святого Євангелія отець Володимир звернувся до парафіян з проповіддю про Святу Трійцю. А після Божественної літургії було читання уклінних молитов. Вся церква на чолі з отцем Володимиром стояла на колінах. Це так було зворушливо, до сліз. Адже саме у цей час сходить Дух Святий і вітає серед нас. Само Небо сходить і земний Єрусалим з’єднується з Небесним, а благодать Святого Духа накриває всіх нас. Це так було відчутно. В цьому «маленькому земному Єрусалимі» відбувалося якесь таїнство – зародження чогось нового.

Після відпусту настоятель храму привітав усіх присутніх з престольним святом та благословив їх. Також, вірян привітав зі святом запрошений гість протоієрей Андрій Шевчук, благочинний Першого Новомосковського округу, який і розділив з нами радість свята та звернувся до парафіян з промовою. Отець Андрій є настоятелем храму Сорока Севастійських мучеників м. Новомосковська. Кому, як не йому, близько знати отця Володимира. Тому у своїй промові отець Андрій характеризував отця Володимира, як порядну, благочестиву, скромну людину, а його служіння назвав старанним.

Після богослужіння було звершено молебень та відбувся хресний хід, в якому настоятелю храму співслужив протоієрей Андрій Шевчук. А вже після хресного ходу всі були запрошені до святкової трапези, яка приємно вразила всіх. На святковому столі було багато різних страв. Особливо всім сподобався борщ, приготовлений на відкритому вогнищі бабусею Марією. Помітно було, як хвилювалися кухарочки, які намагалися вчасно все подати, і видно було, з якою любов’ю вони це робили.

А за столом в ході трапези велися вітання зі святом і велася невимушена відверта розмова парафіян з отцем Андрієм, в ході якої вони дякували його за призначеного нового настоятеля храму. І було помітно їхню непідроблену вдячність, довіру і сердечну любов до нового настоятеля, що вже свідчило про їхнє взаємне розуміння і єднання. Дійсно це була трапеза любові.

На престольному святі і на цій святковій трапезі перебувала і я, парафіянка сусіднього Свято-Покровського храму с. Спаське та передала вітання від усієї нашої церкви. Батюшка Володимир, матушка Віта і всі віряни Свято-Троїцького храму, прийміть від нас побажання миру та любові між вами, милості та благодаті Божої у ваших духовних трудах, духовної радості та благословення Божого на кожну мить вашого життя, а вашому храму – оновлення та процвітання.

По закінченні святкової трапези отець Володимир та матушка Віта всім присутнім роздали вітальні листівки і уклінно їм дякували, та висловили особливу вдячність фермерам за надання допомоги в проведенні престольного свята.

Перебуваючи на цьому престольному святі, я з радістю відмітила для себе простоту, добродушність і ввічливість людей. Я не відчувала того стану, коли людина вперше з’являється серед незнайомих людей. Серед них я була – своя. Так Промислом Божим та за благословенням свого батюшки Романа я відвідала в престольне свято Свято-Троїцький храм хутора Губиниха і навіть брала участь у піснеспівах з півчими, прославляючи Святу Трійцю.

Дочекавшись свята Святої Трійці, ми зазвичай прикрашаємо свій храм та свої домівки духмяними травами та квітами. Тим самим прославляємо Творця і віддаємо Йому хвалу. Хоч діяння Божі невидимі, та вони зримо позначені у природі, через яку Бог Святим Духом являє нам вічну цінність матерії цього світу. Простір та час, які не мають граничних меж, диво всесвіту, погляд людини, сяйво літа, казковість зими, краплина роси, в якій відображений весь всесвіт… і все те, видиме і невидиме, що оточує нас і ми самі – все це Божий світ, сповнений величності, краси та любові.

В усьому ми бачимо творіння Бога. І відкриваючи щось надзвичайне у звичайному, ми розуміємо, що кожен з витворів Бога має своє унікальне місце у створеному порядку. Все веде до Єдиного Бога в Трьох Іпостасях: Бога Отця, Бога Сина та Бога Святого Духа. Таке Боже єднання залишається тайною для людського уявлення і ми можемо тільки доторкнутися до неї та благоговійно свідчити про неї, прославляючи Творця, бо наше справжнє призначення – це бути цеглинами вселенського Храму Божої Любові.

Олександра Сіленко

rss подпискаСледить за выходом новых статей на этом сайте

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и пользовательским соглашением

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности и пользовательским соглашением.